Зібрання на шхерах

Дорога човном до шхер займає менше часу, ніж рішення туди поїхати. Скелі ледве виступають над водою, темні, слизькі, і з них тече, а на них лежали сірі тюлені в тих формах, яких набирають важкі тварини, коли наплавалися. Вони нічого не робили. Саме в цьому й полягає лежбище. Ще через тиждень чи два з'являться перші цьогорічні малята, і скелі звучатимуть зовсім інакше.

Поллі вибрала самця скраю, який здавався не проти розмови. "Скільки людей у вашій родині?" запитала вона, і це питання щось означає в гостьовому домі й геть нічого не означає тут. Він поміркував так, як міркує тварина над арифметикою, якої їй ніколи не було потрібно. Усі на цій скелі, запропонував він урешті, і всі на сусідній.

"У вас є брати чи сестри?" Майже напевно, сказав він. Він не мав як дізнатися, хто саме. Оркнейські острови дають близько двадцяти двох тисяч малят сірого тюленя на рік, більше ніж один із десяти всіх сірих тюленів на світі. Тюлень, народжений на цих скелях, може провести рік будь-де від Шетландських островів до ірландського берега й знову з'явитися, без жодних церемоній, на тому самому камені, де народився.

Поллі спробувала фразу вголос. "Я хочу сьогодні провести час із родиною." Це прозвучало дивно на скелі, звідки ніхто не йде й куди ніхто не приходить навмисне. Тож вона спробувала іншу. "Хоч ми й живемо далеко одне від одного, ми завжди підтримуємо зв'язок." Над цією самець думав довше. Оце вже ближче, сказав він, якщо погодитися, що підтримувати зв'язок може означати повертатися на ту саму скелю в той самий місяць і не казати геть нічого.