Дев'ять островів, три плити

Поллі знизилася над узбережжям із чорного вулканічного каменю, де зелені поля збігали просто до краю урвища, а далі, углибині острова, туман повільно повз округлими пагорбами. Це був Сан-Мігел, найбільший із дев'яти островів, що утворюють Азорські острови, самотній посеред Північної Атлантики. Солоне повітря змішувалося із запахом вологої землі та скошеної трави, і десь унизу на фермі, якої вона ще не бачила, закукурікав півень.

Увесь острів існує завдяки шву далеко під дном океану, місцю, де три з великих плит, що несуть на собі континенти, повільно труться одна об одну. Північна Америка тягне в один бік, Європа в інший, а Африка тисне з півдня, і там, де сходяться три краї, тепло й тиск знаходять шлях угору крізь тріщини в земній корі. Кожен острів у цьому ланцюгу поставав однаково, по одному виверженню за раз, із самого лише вогню та каменю, що вистигав.

Майже кожне поле на Сан-Мігелі облямоване живоплотом із гортензій, синіх, фіолетових, іноді ніжно-рожевих, висаджених так густо, що вони здаються намальованими на краєвиді. Фермери привезли ці рослини з Азії у дев'ятнадцятому столітті просто для того, щоб позначати межі між пасовищами, і зовсім не сподівалися, що вони стануть візитівкою острова. Вулканічний ґрунт, багатий на мінерали, робить їхні пелюстки глибшого синього кольору, ніж та сама квітка має майже будь-де у світі.

Далі вглиб острова зелені пагорби здіймалися і складками огортали широкі тихі улоговини, у які Поллі не могла зазирнути з узбережжя. Звідкись поміж них ледь помітно піднімалася пара, тонкі білі нитки на тлі сірого неба, і вона повернула політ до високогір'я, щоб побачити, що її створює.