Дев'яностоденний ячмінь

У барі в Керкволлі стояло п'ять столів і горів вогонь. Двері відчинялися на вулицю з сірого каменю, у верхньому кінці якої стоїть собор. Поллі сіла за стіл найближче до тепла. "Можна меню?" запитала вона. На картці було менше страв, ніж вона очікувала, і більше місцевих.

"Що б ви порадили?" Господинею була чапля. Вона одразу порадила банок. Ячмінь бере вирощують тут століттями. Його називають дев'яностоденним, бо він достигає достатньо швидко для короткого північного літа. З його борошна виходить плаский темний банок.

"У вас є вегетаріанські страви?" запитала Поллі. Чапля показала на той самий рядок у картці. Банок, масло й кроуді, м'який сир, який на тутешніх фермах робили завжди. Те саме зерно йде й на винокурню під вежею, що працює з тисяча сімсот дев'яносто восьмого року.

"Можна рахунок, будь ласка?" сказала Поллі, коли тарілка спорожніла. Чапля не поспішала його нести, а це комплімент. Надворі вітер ущух до того, що острови називають затишшям. Поллі пішла вгору сірою вулицею до червоного собору.