The Last Two Gardens in Europe

On a green hillside above the northern coast, rows of clipped tea bushes ran downhill in long, tidy stripes toward the sea, almost as neat as if they had been drawn with a ruler. Polly landed on a low stone wall at the edge of the plantation and looked out over one of only two places left on the entire European continent where tea is still grown commercially, and the only one open to visitors.

На зеленому схилі над північним узбережжям рівні ряди підстрижених чайних кущів збігали донизу довгими охайними смугами до моря, майже так рівно, ніби їх накреслили по лінійці. Поллі сіла на низький кам'яний мур скраю плантації й задивилася на одне з лише двох місць, що лишилися на всьому європейському континенті, де досі вирощують чай на продаж, і єдине, відкрите для відвідувачів.

The plantation began in eighteen eighty-three, after a disease wiped out the oranges that used to be the island's main export. Looking for something else the volcanic soil could support, a local grower imported tea bushes along with English machinery built to process them, and both have stayed in near-continuous use ever since, making this the oldest working tea estate in Europe by a wide margin.

Плантація почалася у тисяча вісімсот вісімдесят третьому році, після того як хвороба знищила апельсини, що доти були головним експортом острова. Шукаючи щось інше, що витримає вулканічний ґрунт, місцевий господар привіз чайні кущі разом з англійськими машинами, збудованими для обробки листя, і відтоді і кущі, і машини майже без перерв у роботі, тож це найстаріше діюче чайне господарство Європи з великим відривом.

Inside the low factory building, iron machines more than a century old still roll, sort, and dry the leaves almost exactly as they did when they first arrived by ship. Workers still pick the newest growth by hand along the terraces, since the tender top leaves make the best tea, and nothing here is sprayed with pesticide or herbicide, a rule the growers have kept since the very beginning.

Усередині низької фабричної будівлі залізні машини, старші за сто років, досі скручують, сортують і сушать листя майже так само, як тоді, коли вони вперше прибули кораблем. Робітники так само збирають наймолодші пагони вручну вздовж терас, бо ніжні верхні листочки дають найкращий чай, і тут нічого не обприскують ані пестицидами, ані гербіцидами: цього правила господарі дотримуються від самого початку.

Polly walked along one warm terrace, brushing against rows of glossy green leaves that smelled faintly of grass and rain. Somewhere down the slope, five generations of growers had kept this hillside exactly as it was meant to be, one careful harvest at a time.

Поллі пройшлася теплою терасою, торкаючись рядів глянсуватого зеленого листя, що ледь пахло травою і дощем. Десь унизу схилу п'ять поколінь господарів зберігали цей пагорб точно таким, яким він мав бути, один дбайливий врожай за раз.