Село, під'єднане до вулкана

Повертаючись пізніше через село, Поллі помітила, що пара піднімається не лише з кулінарних ям, а й з тріщин уздовж дороги, з водостоків і з великого громадського басейну, що світився теплим помаранчево-брунатним у пообідньому світлі. Виявилося, що те саме тепло, яке зварило обід, тече під усім селом і виходить на поверхню майже скрізь, куди не глянь.

Ця нагріта вода наповнює великий громадський купальний парк неподалік, де величезний басейн лишається теплим цілий рік без жодного насоса чи котла, а також менші купальні, розкидані по селу, куди місцеві заходять так само просто, як удома набирають ванну. Залізо й мінерали, розчинені у воді, роблять її густо помаранчевою і каламутною, що більшості гостей спершу здається дивним, а потім дивно красивим.

Деякі будинки навіть підводять підземне тепло просто до власної гарячої води, обходячись узагалі без бойлера. Поллі подумала, що все це село працює, буквально, на вулкані, що спить під ним: готує їжу, гріє купальні й опалює домівки без вогню, без палива і без жодного рахунка за це.

Вона трохи посиділа скраю великого помаранчевого басейну, відчуваючи, як від води піднімається тепло навіть на відстані, і подумала, що місце, збудоване просто на такій кількості жару, знайшло напрочуд щедрий спосіб з ним жити.