Збудовано з того, що було

Каплиця на острівці Лемб-Голм складається з двох армійських бараків, поставлених торцями один до одного, і це перше, що всі помічають, і останнє, що всі згадують. Коли Поллі прийшла, доглядач якраз відмикав двері, неквапливий чоловік зі зв'язкою ключів. "Ким ви працюєте?" запитала вона, і він відповів, що вранці відчиняє двері, ввечері зачиняє, а між тим підфарбовує те, що з'їдає солоне повітря.

Усередині бараки зникають. Італійських військовополонених привезли сюди в сорокові роки двадцятого століття будувати морські загати, і вони попросили місце для молитви. Дали їм гофроване залізо. А зробили вони з нього склепінчасту стелю, кам'яний вівтарний простір, ковану решітку й розписний вівтарний образ, і роботу очолив один із них, художник на ім'я Доменіко Кіоккетті.

"Що вам потрібно, щоб завершити роботу?" На це питання табір мусив відповісти. Вони попросили цемент і отримали цемент. Усе інше взялося з того, що табір викидав. Решітку викували вхолодну зі старого залізяччя. Свічники зроблені з бляшанок з-під м'ясних консервів. Камінь вівтарної частини насправді зроблений з гіпсокартону, розписаного так ретельно, що треба нахилитися ближче, перш ніж він у цьому зізнається.

Доглядач залишив на підвіконні невеликий ручний інструмент. "Не могли б ви показати, як користуватися цим інструментом?" попросила Поллі, і він показав, і першого разу пояснення пройшло повз неї. "Не могли б ви пояснити це ще раз?" Він пояснив і це. Потім повернувся до своєї фарби, а Поллі підвела очі на стелю з плаского металу, що вдає вигин і тримає цю вигадку з будь-якого місця в залі.