The Boat Comes In

The morning boat tied up at Stromness. The houses stand with their backs to the water. Polly stepped onto wet flagstones and understood the wind. It was not a gust. It was a condition. A collie sat at the end of the pier. Polly went over to him. "Can you show me the way?"

Ранковий пором пришвартувався у Стромнессі. Будинки стоять спинами до води. Поллі ступила на мокрі кам'яні плити й зрозуміла тутешній вітер. Це був не порив. Це був стан речей. На краю причалу сидів колі. Поллі підійшла до нього. "Можете показати мені дорогу?"

He asked where she wanted to go. She did not know yet. There are close to seventy islands, and about twenty have people on them. There is no forest and nothing tall for miles. "Could you tell me where I can catch a bus?" she asked. He tipped his head toward a shelter up the slope.

Він запитав, куди вона хоче потрапити. Вона ще не знала. Островів тут близько сімдесяти, і приблизно на двадцяти живуть люди. Немає лісу й нічого високого на багато кілометрів. "Не підкажете, де я можу сісти на автобус?" запитала вона. Він кивнув у бік зупинки вгорі схилу.

Then she asked a city question. "How long does it take to walk to the city center?" The collie looked along the one street that runs the length of the town. Eleven minutes, he said, if you stop at the windows.

Тоді вона поставила міське питання. "Скільки часу треба, щоб дійти пішки до центру міста?" Колі глянув уздовж єдиної вулиці, що тягнеться через усе містечко. Одинадцять хвилин, сказав він, якщо зупинятися біля вітрин.

"Can you tell me if there are any interesting events today?" The ferry timetable is the local news, he said. There was a boat to the seal rocks. There was a chapel built by prisoners. There was a village that lay under sand for four thousand years.

"Не скажете, чи є сьогодні якісь цікаві події?" Розклад поромів тут і є місцевими новинами, сказав він. Наприкінці тижня буде човен до тюленячих скель. Є каплиця, яку збудували полонені. Є село, що чотири тисячі років пролежало під піском.