Назад нагору

Унизу не лишається нічого іншого, як розвернутися й лізти назад. Підйом повільніший за спуск і забирає в неї помітно більше сил, ніж вона чекала, тож вона двічі зупиняється й обидва рази вдає, що просто милується краєвидом.

At the bottom there is nothing to do but turn around and climb back up. Going up is slower than coming down and takes rather more of her than she expected, and she stops twice, and pretends both times that she is stopping to look at the view.

На одній із мокрих нижніх сходинок сидить морське блюдечко, у неглибокій ямці в камені. Ямка має точнісінько форму його черепашки, бо воно роками повертається на те саме місце й вишліфувало собі там сидіння. Уночі воно вирушає поїсти, мандрує в темряві на кілька сходинок і щоранку знаходить дорогу додому, до ямки, яка пасує йому й нікому більше.

On one of the wet lower steps there is a limpet, sitting in a shallow dip in the stone. The dip is the exact shape of its shell, because it has been coming back to that same spot for years and grinding itself a seat there. It goes out at night to eat, wanders a few steps in the dark, and every morning finds its way home to a hole that fits it and nothing else.

Коли Поллі вже нагорі, світло зсунулося настільки, що видно острови в протоці. Це зовсім інший світ. Там, де ця скеля бліда, вапнякова, уся в дірках і печерах, ті острови складені з рожевого граніту, з величезних гладких брил, ніби їх покинув там велетень, і ящірок там живе стільки, що важко повірити.

From the top, the light has come round enough to show the islands out in the strait. They are a different world. Where this cliff is pale limestone full of holes and caves, those islands are pink granite, piled up in huge smooth boulders like something left behind by a giant, and lizards live out there in numbers you would not believe.

Поллі сідає на кріпосний мур, вітер підіймається до неї з-за краю, і вона ще раз дивиться вниз на щілину в скелі. Майже двісті сходинок, вирубаних вручну, що ведуть крізь скелю до чашки холодної води. Вона вирушає на північ уздовж узбережжя, і сонце в неї ліворуч.

Polly sits on the rampart with the wind coming up over the edge and looks down at the slot in the rock one more time. Nearly two hundred steps, hand cut, going down through a cliff to a cup of cold water. She sets off north along the coast with the sun on her left.