Номер сорок сім

Карла ріже руку. Вона миє посуд удома. Вона йде в поліклініку. Вона отримує номер: сорок сім.

Carla cuts her hand. She washes dishes at home. She goes to the clinic. She gets a number: forty-seven.

Екран показує тридцять один. Кімната повна. Чоловік читає журнал. Батько тримає немовля. Підліток дивиться на телефон.

The screen shows thirty-one. The room is full. A man reads a magazine. A father holds a baby. A teenager looks at his phone.

Номери змінюються повільно: тридцять два, тридцять три, тридцять шість. Вони йдуть не по порядку. Карла чекає.

The numbers change slowly: thirty-two, thirty-three, thirty-six. They do not go in order. Carla waits.

Через одну годину екран показує сорок сім. Карла заходить. Лікар дивиться на її руку. "Це дрібниця," каже він. "Мийте її двічі на день."

After one hour, the screen shows forty-seven. Carla goes in. The doctor looks at her hand. "It is small," he says. "Clean it two times a day."

Карла йде. Кімната майже порожня. Підлітка вже нема. Немовля не спить.

Carla leaves. The room is almost empty. The teenager is gone. The baby is awake.