The Lunch a Whole Country Eats

It is just after noon and the street has gone quiet. Shutters are half down. The office you wanted is closed, and the small restaurant beside it is suddenly full.

Щойно минув полудень, і вулиця затихла. Жалюзі наполовину опущені. Офіс, який тобі був потрібен, зачинений, а маленький ресторан поруч раптом переповнений.

In the Dominican Republic lunch is the real meal of the day, not dinner. The plate that arrives is white rice, stewed red beans poured over it, and a piece of meat, usually chicken, with a little salad on the side and fried green plantain if you are lucky. It is called la bandera, which means the flag, because the colours on the plate are the colours of the country. People eat it most days of the week and do not get tired of it.

У Домініканській Республіці саме обід, а не вечеря, є справжньою трапезою дня. На тарілку кладуть білий рис, поливають його тушкованою червоною квасолею і додають шматок м'яса, зазвичай курки, з невеликим салатом збоку і смаженим зеленим бананом плантаном, якщо пощастить. Це називають ла бандера, що означає прапор, бо кольори на тарілці збігаються з кольорами країни. Люди їдять це майже щодня і не втомлюються від нього.

The useful thing to know is the rhythm, not the recipe. If you turn up hungry at three in the afternoon you will find the good places empty and the food gone. Eat when everybody else eats. Then ask for a small strong coffee afterwards, standing up, and go back out into the heat.

Корисно знати не рецепт, а ритм. Якщо ти прийдеш голодним о третій годині дня, побачиш, що хороші місця порожні, а їжа вже закінчилася. Їж тоді, коли їдять усі інші. А потім попроси маленьку міцну каву, випий її стоячи і повертайся назад у спеку.