Банк, який видає позики під сир

У пагорбах північної Італії стоїть банк, який як заставу під позику приймає не щось екзотичне, а сир: головки сиру пармиджано реджано. У його сховищі зберігається понад пів мільйона таких головок, і кожна досі належить місцевому фермеру-сироробу, який її виготовив, а банк лише тримає її, доки не буде погашено позику і головку зрештою не продадуть.

In the hills of northern Italy stands a bank that will accept, as loan collateral, nothing more exotic than cheese: wheels of Parmigiano Reggiano. Its vault holds more than half a million of them, each one still the property of the local dairy farmer who made it, held by the bank only until the loan is settled and the wheel finally sells.

Замість того щоб роками чекати, поки головка сиру належно дозріє і зрештою продасться, фермер може одразу віддати її банку під заставу, і банк одразу авансує велику частку її майбутньої вартості, задовго до того, як сир завершить дозрівання.

Rather than wait years for a wheel to age properly and eventually sell, a farmer can hand it straight to the bank against a loan, and the bank advances a large share of its eventual value straight away, well before the cheese has finished maturing.

Увесь час дії позики банк сам витримує й зберігає головки, регулярно перевіряючи кожну й переставляючи їх, наче доглядач величезної бібліотеки видачі, збудованої із сиру, пересуваючи старіші головки вперед, коли наближається день, коли вони будуть готові до продажу. Коли сир нарешті продається за повну ціну, фермер погашає позику, і вся система запускається знову з наступним урожаєм.

For as long as the loan runs, the bank ages and stores the wheels itself, checking each one regularly and rotating it like the custodian of a vast lending library built out of cheese, moving the older wheels forward as they near the day they are ready to sell. Once the cheese finally sells at full price, the farmer settles the loan, and the whole system starts again with the next harvest.