Пара і маленькі тарілки

Мара прийшла на нічний ринок о сьомій годині. Вулиця була повна світла, пари і людей. Кожен прилавок продавав щось інше: локшину, пельмені, фрукти на паличках, холодний чай. Вона була голодна, але не знала, з чого почати.

Mara arrived at the night market at seven. The street was full of light, steam, and people. Every stand sold something different: noodles, dumplings, fruit on sticks, cold tea. She was hungry, but she did not know where to start.

Вона зупинилася біля прилавка з довгою чергою. Жінка готувала пельмені на великій пласкій сковороді. Мара дивилася на інших покупців. Вони показували на меню, називали число і платили. Коли настала її черга, вона теж показала пальцем. "П'ять, будь ласка", сказала вона. Жінка кивнула і посміхнулася.

She stopped at a stand with long lines. A woman cooked dumplings in a big flat pan. Mara watched the other customers. They pointed at the menu, said a number, and paid. When it was her turn, she pointed too. "Five, please," she said. The woman nodded and smiled.

Пельмені були гарячі і хрусткі знизу. Мара сіла на маленький пластиковий стілець і їла їх повільно. Потім вона пішла до наступного прилавка, а потім до ще одного. Тієї ночі вона вивчила найважливіше правило вуличної їжі: довга черга означає смачну їжу.

The dumplings were hot and crispy on the bottom. Mara sat on a small plastic chair and ate them slowly. Then she walked to the next stand, and the next. That night she learned the most important rule of street food: a long line means good food.