Тенісний матч, який тривав три дні

На Вімблдоні у дві тисячі десятому році двоє гравців вийшли на корт номер вісімнадцять для матчу першого кола. Ніхто не очікував нічого особливого. Джон Існер був американцем, високим, з потужною подачею. Ніколя Маю був французом, нижче в рейтингу і не надто відомим поза тенісом. Їхній матч планували завершити за один день.

At Wimbledon in 2010, two players walked onto Court 18 for a first-round match. Nobody expected anything special. John Isner was an American, tall, with a powerful serve. Nicolas Mahut was French, lower-ranked, and not famous outside of tennis. Their match was scheduled for one afternoon.

Того дня матч не закінчився. Не закінчився він і наступного дня.

It did not end that afternoon. It did not end the next day either.

Гравці почали матч у вівторок, двадцять другого червня. Жоден з них не міг забрати подачу суперника. Вони зіграли три сети, потім чотири. Увечері, коли рахунок став два сети на два, суддя зупинив матч через темряву. Продовжити мали наступного дня.

The two players began their match on Tuesday, June 22. Neither of them could break the other one's serve. They played through three sets, then four. By evening, with the score at two sets all, the umpire stopped the match because of fading light. They would have to finish tomorrow.

У середу вони повернулися на корт. Вони грали п'ятий сет, у якому на Вімблдоні немає тай-брейку. Виграти його можна було лише з перевагою у два гейми. Рахунок зростав: десять на десять, двадцять на двадцять, тридцять на тридцять. Маю утримував свою подачу. Існер утримував свою. Врешті рахунок досяг п'ятдесяти дев'яти на п'ятдесят дев'ять. Глядачі дивилися мовчки, майже ніяково. Матч знову довелося зупинити. Знову через темряву.

On Wednesday, they came back. They played the fifth set, which has no tiebreak at Wimbledon. They would have to win it by two games. The score climbed: 10-10, 20-20, 30-30. Mahut held his serve. Isner held his. Eventually it reached 59-59. The crowd watched, silent, almost embarrassed. The match had to be stopped again. Light, once more.

У четвер, після понад десяти годин на корті, Джон Існер нарешті забрав подачу свого виснаженого суперника. Фінальний рахунок п'ятого сета склав сімдесят на шістдесят вісім. Увесь матч тривав одинадцять годин і п'ять хвилин. Маю зробив сто три ейси і все одно програв.

On Thursday, after over ten hours on the court, John Isner finally broke the serve of his exhausted opponent. The final score in the fifth set was 70-68. The entire match lasted 11 hours and 5 minutes. Mahut hit 103 aces and still lost.

Коли все закінчилося, жоден з гравців не міг як слід говорити перед камерами. Обом вручили невеликі медалі на згадку про цю подію. На самому корті з'явилася невелика табличка. Роками пізніше цей матч досі залишається найдовшим тенісним матчем в історії, і більшість людей у тенісі вважають, що цей рекорд ніколи не буде побитий.

When it was over, neither player could speak well to the cameras. Both were given small medals to mark what had happened. The court itself got a small plaque added to it. Years later, it is still the longest tennis match ever played, and most people in tennis believe it will never be beaten.