Столик на одну особу

Мія заходить у маленький ресторан о дев'ятій. У залі майже нікого немає. Втомлений офіціант у білому фартусі показує на столик у кутку.

Mia goes into a small restaurant at nine. The room is almost empty. A tired waiter in a white apron points to a table in the corner.

"Ви одна?" питає він. Мія каже так. Вона завжди подорожує сама. Вона трохи хвилюється. Меню на одному невеликому аркуші паперу.

"Just one?" he asks. Mia says yes. She always travels alone. She is a little nervous. The menu is on one small piece of paper.

Мія показує на слово. Вона його не знає. Офіціант посміхається. "Фірмова страва," каже він повільно. "Їжа моєї бабусі. Якщо вам не сподобається, я принесу щось інше."

Mia points at a word. She does not know it. The waiter smiles. "The special," he says slowly. "My grandmother's food. If you do not like it, I bring something else."

Їжу приносять у важкій мисці. Вона гаряча, з часником і маленькими шматочками хліба. Мія куштує її. Офіціант дивиться на неї з бару.

The food comes in a heavy bowl. It is hot, with garlic and little pieces of bread. Mia tries it. The waiter watches her from the bar.

Мія показує йому великий палець угору. Він сміється і знову наповнює її склянку. "Добре," каже він. "Приходьте завтра. Тоді я скажу вам, що в ній."

Mia gives him a thumbs up. He laughs and fills her glass again. "Good," he says. "Come back tomorrow. Then I tell you what is in it."