Number Forty-Seven

Carla had cut her hand washing the dishes. It wasn't deep, but it kept bleeding, so she went to the clinic. The receptionist asked for her insurance card and gave her a number. Forty-seven.

Карла порізала руку, коли мила посуд. Рана була неглибока, але кров не зупинялася, тому вона пішла до клініки. Реєстраторка попросила її страховий поліс і дала номер. Сорок сім.

The screen above the door said "Now serving: 31." The waiting room was full. A man was reading the same page of a magazine for ten minutes. A young father was holding a sleeping baby. A teenager was staring at his phone.

На екрані над дверима було написано: "Зараз обслуговується: 31." Зал очікування був переповнений. Чоловік читав ту саму сторінку журналу вже десять хвилин. Молодий батько тримав на руках сплячу дитину. Підліток дивився в свій телефон.

Carla sat down and watched the numbers change. 32. 33. 36. The numbers did not move in order. She wondered if she had been forgotten.

Карла сіла і спостерігала, як змінюються номери. 32. 33. 36. Номери не змінювалися по порядку. Вона почала думати, чи не забули про неї.

After an hour, the screen finally showed 47. She walked through the door to the small office. The doctor looked at her hand for two minutes. "It's nothing," he said. "Clean it twice a day. No stitches."

Через годину на екрані нарешті з'явився номер 47. Вона пройшла через двері до маленького кабінету. Лікар подивився на її руку протягом двох хвилин. "Це нічого серйозного," сказав він. "Протирайте двічі на день. Шви не потрібні."

When she left, the waiting room was almost empty. The teenager was gone. The baby was awake. The man had finally turned the page.

Коли вона вийшла, зал очікування майже спорожнів. Підлітка вже не було. Дитина прокинулася. Чоловік нарешті перегорнув сторінку.