The Birch Forests

On the second morning, the train was already four hundred kilometres east of Moscow. Polly woke up on the small folding table. The light through the window was the soft grey of a northern summer morning. Galina, the older woman, was already drinking tea from a glass in a metal holder.

На другий ранок потяг вже був за чотириста кілометрів на схід від Москви. Поллі прокинулася на маленькому складному столику. Світло за вікном було м'яким сірим, як літній ранок на півночі. Галина, старша жінка, вже пила чай зі склянки в металевому підстаканнику.

"Birches," she said.

"Берези," сказала вона.

Polly looked. Outside, white-trunked trees were running past at sixty kilometres an hour. They were everywhere. They went on. They were not in groves or clearings. They were the entire landscape.

Поллі подивилася. Зовні дерева з білими стовбурами пробігали повз зі швидкістю шістдесят кілометрів на годину. Вони були всюди. Вони не були в гаях чи на галявинах. Вони складали весь пейзаж.

This was the western edge of the Russian birch belt. White birch has the widest natural range of any deciduous tree on Earth. It grows where almost nothing else will. It is the tree that says: there has been a fire here, or, there will be a forest here, but I am here first.

Це був західний край російського березового поясу. Біла береза має найширший природний ареал з усіх листяних дерев на Землі. Вона росте там, де майже нічого іншого не росте. Це дерево, яке каже: тут був вогонь, або, тут буде ліс, але я тут перша.

The young man with the laptop, whose name turned out to be Pavel, looked up. "You are the parrot," he said in flat English. "I noticed." He went back to typing.

Молодий чоловік з ноутбуком, якого звали Павло, підняв голову. "Ти — папуга," сказав він рівним англійським. "Я помітив." Він повернувся до друкування.

Galina poured a second glass of tea and offered it to Polly. It was the colour of amber. A thin slice of lemon floated on top. The samovar at the end of the carriage had been running for twelve hours straight.

Галина налила другу склянку чаю і запропонувала її Поллі. Він був кольору бурштину. Тонкий шматочок лимона плавав зверху. Самовар в кінці вагону працював безперервно дванадцять годин.

Polly drank a sip carefully off the edge of the glass. It was very hot and very sweet.

Поллі обережно відпила ковток з краю склянки. Він був дуже гарячим і дуже солодким.

"The longest part of this trip is the trees," Galina said. "People do not understand this until they ride it. You sit in a train for six days and you look out at trees. There is no end to them."

"Найдовша частина цієї подорожі — це дерева," сказала Галина. "Люди не розуміють цього, поки не проїдуть. Ви сидите в потязі шість днів і дивитесь на дерева. Їм немає кінця."

The taiga begins past the Volga. About forty percent of Russia's land area is taiga. The country contains roughly twenty percent of all the world's standing forest.

Тайга починається за Волгою. Приблизно сорок відсотків території Росії — це тайга. Країна містить приблизно двадцять відсотків усіх лісів світу.

Polly drank a second sip. Pavel typed. Galina returned to her book. Outside, four hundred kilometres slid past as if it were one continuous birch.

Поллі зробила другий ковток. Павло друкував. Галина повернулася до своєї книги. Зовні чотириста кілометрів промайнули, ніби це була одна суцільна береза.